Холецистит — це запальне захворювання жовчного міхура, яке класифікують за кількома критеріями:
За перебігом:
- Гострий холецистит — раптовий розвиток запалення, що триває від кількох днів до тижнів
- Хронічний холецистит — тривалий рецидивуючий запальний процес зі структурними змінами стінки жовчного міхура
За наявністю каменів:
- Калькульозний холецистит (з наявністю каменів) — 90-95% усіх випадків
- Безкам’яний (акалькульозний) холецистит — 5-10% випадків
За ступенем тяжкості (за Токійськими критеріями):
- Легкий (I ступінь)
- Середньої тяжкості (II ступінь)
- Тяжкий (III ступінь)
Епідеміологія
Жовчнокам’яна хвороба та її ускладнення, включаючи холецистит, вражають від 10% до 20% дорослого населення розвинених країн. Гострий холецистит розвивається у 10-20% пацієнтів з симптоматичною жовчнокам’яною хворобою. Жінки хворіють удвічі-втричі частіше за чоловіків, особливо у віковій групі 40-60 років. Класичний профіль ризику часто описується як “чотири F”: female (жіноча стать), forty (вік близько 40 років), fertile (фертильність/вагітності в анамнезі), fat (надмірна вага).
Безкам’яний холецистит частіше розвивається у важкохворих пацієнтів відділень інтенсивної терапії, при політравмі, опіках, сепсисі, тривалому парентеральному харчуванні та у пацієнтів похилого віку з множинними супутніми захворюваннями.
Етіологія та патогенез холециститу
Калькульозний холецистит
Основною причиною гострого калькульозного холециститу є обструкція міхурової протоки жовчним каменем. У нормі жовч, що утворюється в печінці, надходить через печінкові протоки у загальну жовчну протоку, звідки частина жовчі потрапляє через міхурову протоку в жовчний міхур для зберігання та концентрації. Після прийому їжі, особливо жирної, холецистокінін стимулює скорочення жовчного міхура, і концентрована жовч виділяється через міхурову протоку в загальну жовчну протоку та далі через сфінктер Одді в дванадцятипалу кишку.
Патогенетична послідовність розвитку гострого холециститу:
- Обструкція міхурової протоки каменем призводить до застою жовчі в просвіті міхура
- Підвищення внутрішньоміхурового тиску внаслідок продовження секреції слизу стінкою міхура
- Порушення кровопостачання стінки міхура через підвищення трансмурального тиску
- Ішемія та запалення стінки жовчного міхура
- Бактеріальна колонізація застояної жовчі (найчастіше Escherichia coli, Klebsiella, Enterococcus)
- Прогресування запалення з можливим розвитком гангрени та перфорації
Безкам’яний холецистит
Акалькульозний холецистит розвивається без обструкції каменем і пов’язаний з:
- Ішемією стінки жовчного міхура при критичних станах
- Застоєм жовчі при тривалому голодуванні та парентеральному харчуванні
- Сепсисом та синдромом системної запальної відповіді
- Великими опіками та політравмою
- Порушенням моторики жовчного міхура у пацієнтів з цукровим діабетом
Хронічний холецистит
Хронічний холецистит розвивається внаслідок:
- Повторних епізодів гострого запалення
- Хронічного подразнення стінки міхура каменями
- Тривалого застою жовчі
- Фіброзних змін стінки міхура з порушенням його функції
Клінічна картина холециститу
Гострий холецистит
Типові симптоми:
Біль у правому підребер’ї або епігастрії є головним симптомом. Біль зазвичай:
- Виникає раптово, часто після прийому жирної їжі
- Має інтенсивний, постійний характер
- Іррадіює в праву лопатку, праве плече або спину
- Триває більше 6 годин (на відміну від жовчної кольки)
- Посилюється при русі, глибокому диханні, кашлі
Нудота та блювання спостерігаються у 70-80% пацієнтів і не приносять полегшення.
Лихоманка розвивається через 12-24 години від початку болю, температура зазвичай субфебрильна (37,5-38,5°C), але при прогресуванні запалення може підвищуватися до 39°C і вище.
Ознобом супроводжується підвищення температури, особливо при приєднанні бактеріальної інфекції.
Жовтяниця не є типовою для неускладненого холециститу, але може розвинутися при:
- Стисненні загальної жовчної протоки запаленим жовчним міхуром або навколишніми тканинами (синдром Мірицці)
- Одночасній обструкції загальної жовчної протоки каменем
- Розвитку холангіту
Фізикальне обстеження:
Симптом Мерфі (Murphy’s sign) — найбільш специфічна знахідка при гострому холециститі. Пальпація правого підребер’я під час глибокого вдиху викликає різке посилення болю та рефлекторну зупинку вдиху. Позитивний симптом Мерфі має чутливість 65% та специфічність 87% для діагностики гострого холециститу.
Пальпаторна болючість у правому підребер’ї з локальним напруженням м’язів передньої черевної стінки.
Симптом Ортнера — болючість при постукуванні ребром долоні по правій реберній дузі.
Збільшений жовчний міхур може пальпуватися у 30-40% випадків як болюче округле утворення в правому підребер’ї.
Хронічний холецистит
Симптоматика менш виражена:
- Періодичний дискомфорт або тупий біль у правому підребер’ї
- Відчуття тяжкості після їжі, особливо жирної
- Здуття живота, метеоризм
- Гіркота у роті, відрижка
- Періодична нудота
- Непереносимість жирної їжі
Загострення хронічного холециститу клінічно може нагадувати гострий холецистит.
Діагностика холециститу
Лабораторні дослідження
Загальний аналіз крові:
- Лейкоцитоз (10 000-15 000/мкл) зі зсувом лейкоцитарної формули вліво
- Підвищення ШОЕ
- При розвитку ускладнень лейкоцитоз може перевищувати 20 000/мкл
Біохімічний аналіз крові:
- Помірне підвищення активності трансаміназ (АЛТ, АСТ) — у 25-50% випадків
- Підвищення лужної фосфатази (ЛФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)
- Гіпербілірубінемія (переважно за рахунок прямого білірубіну) — у 10-15% випадків при неускладненому холециститі
- Підвищення С-реактивного білка (СРБ) — маркер запалення
Важливо: нормальні лабораторні показники не виключають діагнозу холециститу, особливо на ранніх стадіях.
Інструментальні методи дослідження
Ультразвукове дослідження (УЗД) — метод вибору для первинної діагностики холециститу завдяки високій доступності, безпеці та інформативності.
УЗД-ознаки гострого холециститу:
- Потовщення стінки жовчного міхура >3-4 мм (чутливість 50-75%, специфічність 70-90%)
- Наявність конкрементів у просвіті міхура або в шийці
- Позитивний ультразвуковий симптом Мерфі (максимальна болючість при натисканні датчиком безпосередньо над жовчним міхуром)
- Перивезикальна рідина
- Набряк стінки з подвійним контуром
- Роздутий, напружений жовчний міхур
- Сладж у просвіті міхура
Комп’ютерна томографія (КТ) виконується при:
- Підозрі на ускладнення (перфорація, абсцес, гангрена)
- Необхідності диференційної діагностики з іншими захворюваннями
- Неоднозначних результатах УЗД у пацієнтів з ожирінням
КТ-ознаки холециститу:
- Потовщення та набряк стінки міхура
- Гіперденсність стінки після контрастування
- Перивезикальний набряк та інфільтрація жирової клітковини
- Наявність конкрементів (радіопрозорі камені можуть не візуалізуватися)
- Газ у стінці міхура при емфізематозному холециститі
Гепатобіліарна сцинтиграфія (HIDA-сканування) виконується у складних діагностичних випадках:
- Відсутність накопичення радіофармпрепарату в жовчному міхурі протягом 4 годин свідчить про обструкцію міхурової протоки
- Має високу чутливість (95%) та специфічність (90%) для діагностики гострого холециститу
- Особливо корисна при підозрі на безкам’яний холецистит
Магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (МРХПГ) показана при:
- Підозрі на холедохолітіаз
- Необхідності оцінки анатомії жовчовивідних шляхів перед операцією
- Підозрі на пухлинне ураження
Діагностичні критерії
Токійські критерії діагностики гострого холециститу (2018):
А. Місцеві ознаки запалення:
- Симптом Мерфі
- Пальпаторна болючість/напруження у правому підребер’ї
- Пальповане утворення у правому підребер’ї
В. Системні ознаки запалення:
- Лихоманка (>37,5°C)
- Підвищення СРБ
- Лейкоцитоз
С. Візуалізаційні ознаки:
- УЗД/КТ/МРТ ознаки гострого холециститу
Діагноз встановлюється:
- Достовірний — при наявності 1 ознаки з А + 1 ознаки з В + ознаки С
- Ймовірний — при наявності 1 ознаки з А + 1 ознаки з В або С
Лікування холециститу
Консервативне лікування
Загальні заходи:
Голодування у перші 24-48 годин для зменшення стимуляції жовчного міхура.
Інфузійна терапія збалансованими кристалоїдними розчинами для корекції дегідратації та електролітних порушень.
Знеболювання:
- Нестероїдні протизапальні препарати (кеторолак, декскетопрофен)
- Спазмолітики (дротаверин, мебеверин)
- При неефективності — опіоїдні анальгетики (трамадол, морфін)
Антибіотикотерапія показана всім пацієнтам з гострим холециститом для профілактики прогресування інфекції та розвитку ускладнень.
Схеми антибактеріальної терапії:
При легкому та середньої тяжкості холециститі:
- Цефтріаксон 1-2 г/добу в/в або в/м + метронідазол 500 мг кожні 8 год в/в
- Цефоперазон/сульбактам 2-4 г/добу в/в
- Ципрофлоксацин 400 мг кожні 12 год в/в + метронідазол 500 мг кожні 8 год в/в
При тяжкому холециститі (III ступінь):
- Піперацилін/тазобактам 4,5 г кожні 6-8 год в/в
- Меропенем 1 г кожні 8 год в/в
- Іміпенем/циластатин 500 мг кожні 6 год в/в
Тривалість антибіотикотерапії: 4-7 днів при неускладненому перебігу, до 10-14 днів при ускладненнях.
Хірургічне лікування
Лапароскопічна холецистектомія є «золотим стандартом» лікування гострого холециститу.
Переваги раннього хірургічного лікування (протягом 72 годин від початку симптомів):
- Зменшення тривалості госпіталізації
- Нижча частота конверсії в відкриту операцію
- Менша частота післяопераційних ускладнень
- Нижча летальність (1,1% проти 1,5-3% при відстроченій операції)
- Економічна доцільність
- Відсутність ризику рецидиву до планової операції
Показання до екстреної операції:
- Перфорація жовчного міхура
- Гангренозний холецистит
- Емфізематозний холецистит
- Сепсис жовчного походження
- Неефективність консервативного лікування протягом 24-48 годин
Відкрита холецистектомія виконується при:
- Технічній неможливості лапароскопії
- Необхідності конверсії через важкий запальний процес
- Підозрі на рак жовчного міхура
Черезшкірна холецистостомія — альтернативний метод для пацієнтів високого хірургічного ризику:
- Пацієнти похилого віку з тяжкою супутньою патологією
- Критично хворі пацієнти
- Безкам’яний холецистит у пацієнтів відділень інтенсивної терапії
Дренаж встановлюється під контролем УЗД або КТ та забезпечує декомпресію жовчного міхура. Через 4-8 тижнів можливе виконання планової холецистектомії або видалення дренажу (з ризиком рецидиву до 47%).
Холангіт: визначення та епідеміологія
Визначення
Гострий холангіт — це сегментарний або дифузний гострий запальний процес жовчовивідних шляхів, викликаний бактеріальною інфекцією та пов’язаний з порушенням відтоку жовчі (холестазом).
Епідеміологія
Гострий холангіт розвивається у 10-30% пацієнтів з холедохолітіазом та у 2-9% пацієнтів після ендоскопічних втручань на жовчовивідних шляхах. Захворювання може розвинутися в будь-якому віці, але найчастіше вражає пацієнтів старше 50-60 років. Без адекватного лікування летальність може досягати 50-100%, тоді як при своєчасному лікуванні знижується до 5-10%.
Етіологія та патогенез холангіту
Етіологічні фактори
Причини порушення відтоку жовчі (холестазу):
Обструктивні:
- Холедохолітіаз (камені у загальній жовчній протоці) — найчастіша причина (35-70% випадків)
- Пухлини панкреато-біліарної зони (рак підшлункової залози, холангіокарцинома, рак великого дуоденального сосочка)
- Стриктури жовчовивідних шляхів (постзапальні, післяопераційні, ятрогенні)
- Паразитарні інвазії (описторхоз, фасціольоз, аскаридоз)
- Стиснення ззовні (кіста підшлункової залози, збільшені лімфатичні вузли)
Неоклюзивні:
- Первинний склерозуючий холангіт
- Дисфункція сфінктера Одді
- Доброякісні стриктури після ендоскопічних процедур
Ятрогенні:
- Ускладнення після ЕРХПГ (ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії)
- Обструкція або інфікування жовчних стентів
- Травма жовчовивідних шляхів під час операцій
Мікробіологія
Найчастіші збудники гострого холангіту:
- Escherichia coli (25-50%)
- Klebsiella pneumoniae (15-20%)
- Enterococcus spp. (10-20%)
- Enterobacter spp. (5-10%)
- Pseudomonas aeruginosa (5-10%)
- Анаеробні бактерії (Bacteroides, Clostridium) — 15%
У 40-50% випадків виявляється полімікробна інфекція. При рецидивуючих холангітах та після ендоскопічних втручань зростає частота резистентних штамів.
Патогенез
- Порушення відтоку жовчі внаслідок обструкції або стриктури жовчовивідних проток
- Підвищення внутрішньопротокового тиску понад 20-25 см вод. ст.
- Бактеріальна контамінація жовчі — в нормі жовч стерильна, але при холестазі відбувається ретроградне проникнення бактерій з кишківника
- Холангіовенозний та холангіолімфатичний рефлюкс — при високому тиску бактерії та ендотоксини потрапляють у кровотік
- Розвиток системної запальної відповіді з можливим прогресуванням до сепсису та септичного шоку
Клінічна картина холангіту
Класична тріада Шарко
Три кардинальні симптоми гострого холангіту:
-
Біль у правому підребер’ї або епігастрії:
- Інтенсивний, подібний до жовчної кольки
- Може іррадіювати в праву лопатку та спину
- Постійний або схваткоподібний характер
-
Лихоманка з ознобом:
- Температура зазвичай >38°C
- Потрясаючі ознобі
- Інтермітуючий характер лихоманки
-
Жовтяниця:
- Пожовтіння склер та шкіри
- Темне забарвлення сечі
- Знебарвлений кал
Тріада Шарко спостерігається лише у 50-70% пацієнтів з гострим холангітом.
Пентада Рейнольдса
При прогресуванні до тяжкого гнійного холангіту додаються:
- Порушення свідомості (сплутаність, сопор, кома)
- Артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <90 мм рт. ст.)
Пентада Рейнольдса свідчить про розвиток септичного шоку та спостерігається у 5-10% пацієнтів, асоціюючись з високою летальністю (до 50% без екстреного втручання).
Токійські критерії діагностики та оцінки тяжкості
Діагноз гострого холангіту встановлюється при наявності:
А. Системні ознаки запалення:
- Лихоманка >38°C та/або ознобі
- Лабораторні показники запалення (лейкоцитоз або лейкопенія, підвищення СРБ)
В. Холестаз:
- Жовтяниця (білірубін ≥34 мкмоль/л)
- Підвищення активності ЛФ, ГГТ, АЛТ, АСТ >1,5 норми
С. Візуалізаційні ознаки:
- Розширення жовчовивідних проток
- Причина обструкції (камінь, стриктура, стент)
Діагноз:
- Достовірний — по 1 критерію з А, В та С
- Ймовірний — 1 критерій з А та 1 з В або С
Класифікація тяжкості холангіту
Легкий (Grade I):
- Відповідність діагностичним критеріям
- Відсутність ознак органної дисфункції
- Відповідає на консервативне лікування
Середньої тяжкості (Grade II) — наявність ≥2 з наступних:
- Лейкоцитоз >12 000/мкл або лейкопенія <4 000/мкл
- Лихоманка ≥39°C
- Вік ≥75 років
- Білірубін ≥85 мкмоль/л
- Альбумін <нижньої межі норми
Тяжкий (Grade III) — дисфункція ≥1 органної системи:
- Серцево-судинна: гіпотензія, потреба у вазопресорах
- Неврологічна: порушення свідомості
- Дихальна: PaO2/FiO2 <300
- Ниркова: олігурія, креатинін >177 мкмоль/л
- Печінкова: МНВ >1,5
- Гематологічна: тромбоцити <100 000/мкл
Діагностика холангіту
Лабораторні дослідження
Загальний аналіз крові:
- Лейкоцитоз (часто >15 000/мкл) зі зсувом формули вліво
- При тяжкому перебігу може бути лейкопенія (<4 000/мкл)
- Тромбоцитопенія при розвитку ДВЗ-синдрому
Біохімічний аналіз крові:
- Підвищення загального білірубіну (переважно прямого) >34 мкмоль/л
- Підвищення активності ЛФ, ГГТ (у 3-10 разів)
- Помірне підвищення АЛТ, АСТ (у 2-5 разів)
- Підвищення СРБ >10 мг/л
- Прокальцитонін >0,5 нг/мл свідчить про бактеріальну інфекцію
Посів крові необхідно виконати до початку антибіотикотерапії (позитивний у 30-60% випадків).
Інструментальні методи
УЗД органів черевної порожнини — першочерговий метод:
- Розширення внутрішньопечінкових та/або позапечінкових жовчних проток (діаметр >6-7 мм)
- Наявність конкрементів у загальній жовчній протоці
- Потовщення стінок проток
- Може не виявляти причину обструкції у 40-50% випадків
КТ з контрастним підсиленням:
- Розширення жовчних проток
- Причина обструкції (пухлина, камені, стриктура)
- Перидуктальний набряк та запалення
- Внутрішньопечінкові абсцеси
МРХПГ — найбільш інформативний неінвазивний метод:
- Детальна візуалізація анатомії жовчовивідних проток
- Локалізація та характер обструкції
- Не потребує контрастування
- Виконується при стабільному стані пацієнта
Ендоскопічне УЗД (ЕУС):
- Висока чутливість у виявленні дрібних конкрементів
- Оцінка стану великого дуоденального сосочка
- Можливість біопсії при підозрі на пухлину
ЕРХПГ — основний лікувально-діагностичний метод при холангіті (див. розділ “Лікування”).
Лікування холангіту
Лікування гострого холангіту має бути комплексним та включати консервативну терапію з обов’язковим відновленням прохідності жовчовивідних шляхів.
Консервативна терапія
Інфузійна терапія:
- Кристалоїдні розчини 2-3 л/добу для корекції дегідратації та підтримки діурезу
- При гіпотензії — вазопресори (норадреналін, дофамін)
Голодування до відновлення прохідності жовчовивідних шляхів.
Знеболювання та спазмолітична терапія:
- НПЗП (кеторолак 30 мг в/в)
- Спазмолітики (дротаверин 40-80 мг в/в)
- При неефективності — опіоїдні анальгетики
Антибіотикотерапія — критично важлива складова лікування.
Вибір антибіотика залежить від тяжкості холангіту:
Легкий холангіт (Grade I):
- Цефтріаксон
- Ципрофлоксацин
- Важливо: ципрофлоксацин — єдиний антибіотик, що зберігає терапевтичну концентрацію в жовчі при обструкції жовчовивідних шляхів
Середньої тяжкості (Grade II):
- Цефоперазон/сульбактам 4 г/добу в/в
- Піперацилін/тазобактам 4,5 г кожні 6-8 год в/в
- Ертапенем 1 г/добу в/в
Тяжкий холангіт (Grade III):
- Меропенем 1 г кожні 8 год в/в
- Іміпенем/циластатин 500 мг кожні 6 год в/в
- При підозрі на інфекцію ванкоміцин-резистентним Enterococcus — додати лінезолід 600 мг кожні 12 год в/в
Тривалість антибіотикотерапії: 7-10 днів, можлива деескалація після отримання результатів посіву крові та жовчі.
Відновлення відтоку жовчі — ключовий елемент лікування
Терміни виконання біліарної декомпресії залежать від тяжкості:
- Тяжкий холангіт (Grade III) — якнайшвидше, протягом перших годин після стабілізації гемодинаміки
- Середньої тяжкості (Grade II) — протягом 24 годин
- Легкий (Grade I) — протягом 72 годин при неефективності консервативного лікування
Методи біліарної декомпресії
ЕРХПГ з ендоскопічною сфінктеротомією — метод вибору:
- Ендоскопічна папілосфінктеротомія (розтин сфінктера Одді)
- Екстракція конкрементів балонним катетером або кошиком Дормія
- Назобіліарне дренування або стентування жовчних проток при неможливості повної санації
- Успішність процедури — 85-95%
Показання до стентування:
- Великі конкременти, що не піддаються екстракції
- Множинні конкременти
- Стриктури жовчовивідних шляхів
- Пухлинна обструкція
- Нестабільний стан пацієнта
Черезшкірне черезпечінкове дренування (ЧЧХД) — альтернативний метод при:
- Неможливості виконання ЕРХПГ (змінена анатомія після операцій)
- Неуспішній ЕРХПГ
- Високій обструкції жовчовивідних шляхів
- Виконується під контролем УЗД або рентгеноскопії
Хірургічне лікування:
- Холедохолітотомія (відкрита або лапароскопічна)
- Біліодигестивні анастомози
- Показано при неефективності ендоскопічних методів або при необхідності усунення причини обструкції (пухлина, складні стриктури)
Ускладнення холециститу та холангіту
Ускладнення холециститу
Перфорація жовчного міхура (2-3% випадків):
- Найчастіше відбувається на 3-5 день від початку захворювання
- Локалізована (прикрита) або вільна перфорація з розвитком жовчного перитоніту
- Летальність при вільній перфорації — 20-30%
Гангрена жовчного міхура (5-10% випадків):
- Некроз стінки внаслідок ішемії
- Факторри ризику: цукровий діабет, вік >65 років, лейкоцитоз >18 000/мкл
- Потребує екстреної операції
Емфізематозний холецистит (1% випадків):
- Інфікування анаеробними газоутворюючими бактеріями
- Частіше у чоловіків з цукровим діабетом
- Висока частота перфорації (15-30%)
Синдром Мірицці (1-2% випадків):
- Стиснення загальної печінкової протоки каменем, що вклинився в міхурову протоку або шийку жовчного міхура
- Проявляється обтураційною жовтяницею
- Може формуватися холецистохоледохеальна фістула
Жовчнокишкові нориці:
- Холецистодуоденальна, холецистоколічна фістули
- Можуть призводити до кишкової непрохідності великим каменем (жовчнокам’яний ілеус)
Ускладнення холангіту
Печінкові абсцеси (5-10% випадків):
- Поодинокі або множинні
- Потребують черезшкірного дренування або хірургічного лікування
Біліарний сепсис та септичний шок:
- Розвивається у 10-20% пацієнтів з тяжким холангітом
- Летальність 30-50% навіть при адекватному лікуванні
Гостра ниркова недостатність:
- Розвивається у 5-15% пацієнтів
- Пов’язана з дегідратацією, сепсисом та нефротоксичною дією білірубіну
Гостре пошкодження печінки:
- Підвищення трансаміназ >1000 Од/л
- Коагулопатія
- Печінкова енцефалопатія
Поліорганна недостатність при несвоєчасному лікуванні.
Профілактика
Первинна профілактика
Профілактика жовчнокам’яної хвороби:
- Підтримання нормальної маси тіла
- Регулярне збалансоване харчування (4-5 разів на день)
- Обмеження швидкого схуднення (<1,5 кг/тиждень)
- Фізична активність
- Обмеження споживання рафінованих вуглеводів
- Достатнє споживання харчових волокон
Вторинна профілактика
Після епізоду гострого холециститу:
- Раннє виконання холецистектомії протягом індексної госпіталізації або протягом 6 тижнів
- При відмові від операції — висоий ризик рецидиву (до 30% протягом першого року)
Після холангіту:
- Адекватне усунення причини обструкції
- При стентуванні — планова заміна стентів кожні 3-6 місяців
- Динамічне спостереження з контролем функцій печінки
Прогноз
Холецистит
При своєчасному хірургічному лікуванні гострого холециститу:
- 30-денна летальність: 1,1%
- 30-денна захворюваність: 6,6%
- При відстроченій операції летальність зростає до 1,5-3%
- Летальність при вільній перфорації: 20-30%
Холангіт
При адекватному лікуванні:
- Легкий холангіт — летальність <2%
- Середньої тяжкості — летальність 5-10%
- Тяжкий холангіт — летальність 10-30%
- Без лікування летальність наближається до 100%
Висновки
Холецистит та холангіт є серйозними запальними захворюваннями жовчовивідної системи, які потребують своєчасної діагностики та адекватного лікування. Холецистит у більшості випадків асоційований з наявністю жовчних каменів та вимагає хірургічного лікування — лапароскопічної холецистектомії, яку оптимально виконувати в гострому періоді протягом перших 72 годин.
